Seite - 365 - in Der griechisch-orientalische Religionsfonds der Bukowina 1783–1949 - Kontinuitäten und Brüche einer prägenden Institution des Josephinismus

Zusammenfassungen 365 туції Центральної та Східної Європи перед Першою світовою війною особливо підкреслюють цей іманентний зв’язок між інституційною та правовою модерні- зацією. Щоправда, характер цієї пов’язаності позначений передусім «потребами імперської держави» і значно меншою мірою потребами національної держави. Це зазвичай пояснюють пізнішим в порівнянні із Західною Європою переходом «від імперської до національної системи».25 Із таким твердженням загалом можна погодитися стосовно до цисляйтанської частини Габсбурзької монархії, водно- час  – і це виразно доводять результати цього дослідження  – при цьому не варто недооцінювати кумулятивний період національного розвитку в навіть іще 1914/18 рр. безсумнівно чинних та дієвих імперських рамках. Відтак немає істотної су- перечності і в інституції досліджуваного тут Релігійного фонду. До розпаду Габ- сбурзької монархії він, з одного боку, обстоював інтереси імперії, тобто цілком працював на потреби держави, як вона цього від нього й вимагала. Він і сам пред- ставляв ці потреби та інтереси, однак, з іншого боку, водночас у власній струк- турі переживав почасти дуже запеклі дискусії та зсуви у бік націоналізації. Од- нак допіру поза межами імперського контексту, в румунській державі після 1918 року, радикальна національна позиції почала задавати тон всередині інституції. Щоправда, тепер потужно форсований з Бухаресту процес націоналізації торував шлях поступової втрати можливості внутрішнього управління фондом. Унаслідок поступового позбавлення влади його дійових осіб та інстанцій Релігійний фонд Буковини дедалі більше ставав політичною іграшкою  – значно більше, ніж це було помисленно перед Світовою війною. На початках цих тенденцій, в еру єпископа Євгенія Гакмана, його єпископство виявило аж дві провідні та доволі амбівалентні за своїм вираженням грані. З од- ного боку, в той час можна достерегти процес поступової інституціалізації. Фонд крок за кроком відходив від свого первинного завдання — лише розпоряджатися церковним майном — і дедалі більше виступав гравцем на політично-суспільній сцені коронного краю. Водночас  – і це друга грань  – починаючи з 1848 року годі було не почути національних вимог, навіть якщо вони серед переважно сільського населення Буковини й не набули аж такого поширення. Консерватори, надзвичайно лояльні до держави та династії церковні ієрархи на кшталт Гакмана, займали під- креслено дистанційовану позицію щодо національних прагнень. Саме в дискусії щодо створення спільної православної єпархії усіх румунів всередині Габсбурзької монархії (ще до Австро-Угорської угоди 1867 року) ця позиція відкрито виявилася у цілком протилежному баченні проблем Андрія Шаґуни, з одного боку, та Гакмана, з другого. І це при тому, що вимога церковного конгресу, як її ставив Шаґуна, аж 25 Siegrist & Troebst 2012, Einführung, 322.