Seite - 366 - in Der griechisch-orientalische Religionsfonds der Bukowina 1783–1949 - Kontinuitäten und Brüche einer prägenden Institution des Josephinismus

366 Die Institution: Struktur & Werte ніяк не мала на меті посутню націоналізацію, цілком очевидно вона постала в кон- тексті утисків румунського населення, в тому числі і в побуті, з боку суворого угор- ського домінування в Семигороді. Гакман, натомість, вважав, що таке розширення бази внутрішнього церковного співуправління матиме наслідком неприпустиме обмеження дотеперішньої легітимної ієрархії його церкви. Його формулювання, начебто тепер вівці будуть керувати пастухом, було хоч і перебільшене, зате ненав- мисне поціляло в саму суть помітно пришвидшених інституційних змін. До того ж, суголосно загальній політичній динаміці Габсбурзької монархії, на змінах Релігійного фонду дедалі більше почала позначатися й національна компо- нента. Вона, щоправда, при докладнішому розгляді виявляється вкрай гетероген- ним утворенням. Скажімо, вирішальне для політичного дискурсу на Буковині до великої реформи виборчого права 1907 року угрупування великих землевласни- ків в процесі залучення мирян до православної церкви краю переслідувало пере- дусім власні інтереси, а не обов’язково тієї національної групи, яку вони начебто представляли. Єпископству Сильвестра Мораріу-Андрієвича, хоча воно й не слі- дувало безпосередньо за Гакмановим, однак під кожним оглядом надзвичайно по- значилося на православній Церкві та її Релігійному фонді, притаманні дві потен- ційно суперечливі тенденції. В той час як Гакман, виходячи з власного розуміння цієї посади, вимагав від священиків обов’язкового та беззастережного послуху щодо єпископа і взагалі не погоджувався із так чи інак сформульованою розши- реною співучастю вірян, то Сильвестр Мораріу-Андрієвич якраз через цю базу свідомо звертався до, на його думку, провідного національного елемента право- славної Церкви краю та її Фонду — румунського. Ще священиком Мораріу-Ан- дрієвич кількакратно порушував лояльність щодо свого єпископа. Тож після при- значення його єпископом попервах суто внутрішньо-церковний дискурс щодо власного ладу і порядку управління Релігійним Фондом, з одного боку, дедалі відкривався до площини політичної публічності. Проте стимульована в такий спосіб націоналізація церковних дебатів мала, з другого боку, наслідком також і те, що діячі рангу єпископа хоч і розпалювали дискурс навколо національного спрямування єпархії та Фонду, однак їхня спроможність скеровувати цей дис- курс була вже доволі обмежена. Таким чином Церква і Фонд вийшли на політичну площину, ставши воднораз однією з провідних арен у складному дискурсивному плетиві національних інтересів між румунами та русинами коронного краю. По- літика імперії та краю посідали значно помітніше, ніж колись, місце і в особовому складі обох інституцій, і в їхній діяльності. Через участь деяких діячів виникали пов’язання і з крайовим урядом та університетом, передусім православним бого- словським факультетом, те саме можна сказати і про кафедри філології та історії. Навіть із тодішньої перспективи майже неможливо вже було провести виразне Open Access © 2020 by BÖHLAU VERLAG GMBH & CO.KG, WIEN