Seite - 370 - in Der griechisch-orientalische Religionsfonds der Bukowina 1783–1949 - Kontinuitäten und Brüche einer prägenden Institution des Josephinismus

370 Die Institution: Struktur & Werte ської диктатури та війни, перерваних коротким періодом урешті безуспішних зу- силь митрополита Вісаріона, процес втрати політичної та економічної самостій- ності Фонду знову набрав на силі. Свого останнього апогею ця тенденція сягнула з виходом Румунії з війни та окупацією Буковини Червоною армією. Створення спільного радянсько-румунського деревообробного підприємства «Sovromlemn» та пов’язані з цим примусові замовлення стали моментом відліку фактичної кон- фіскації Релігійного фонду та Церкви і остаточного позбавлення прав його органів самоуправління. Ліквідація Румунського Православного фонду Буковини Народ- ною Республікою Румунія в 1949 році було вже радше суто формальним актом. Понад 150 років Релігійний фонд був одним із центральних чинників еконо- мічного та суспільного розвитку Буковини  – особливо з середини ХІХ століття. При цьому для окремих відділів та властивостей цієї інституції  – попри всі су- перечності та несприятливі обставини  – впродовж усього цього часу властивою була дивовижна сталість. Орієнтаційні здобутки Фонду значно перевершили у своєму значенні призначені йому державою в момент заснування завдання суто «впорядкування». Тією мірою, як Релігійний фонд почав перебирати вартості держави, чи намагався узгодити їх із власними уявленнями, відкрившись при цьому в національних питаннях політичному дискурсу, його інституційна віро- гідність улягала процесу постійного виправдовування, чи то супроти Церкви як цілості, чи то її представників, вірян, національних спільнот чи держави. Однак у справжню затяжну кризу Релігійний фонд із притаманною йому самобутністю і несеними через неї вартостями потрапив допіру тоді, коли після 1918 почали сут- тєво мінятися параметри державного контексту. Гадана тотожність національних вартостей із новою, більшою румунською державою начебто досягнута після за- вершення Світової війни, що її досі вимагала лише частина дійових осіб у Церкві та Фонді, який, втім, ще від зламу сторіч дедалі більше відкривався до публічного дискурсу з цих питань, несподівано обернулася тепер вироком для власного іс- нування. Автономія та простір дії інституції помітно звужувалися у докорінно інакше структурованій політичній системі Королівства. Однак, істотна частина орієнтаційних досягнень Фонду була пов’язана з виникненням та буднями регі- ональної свідомості та уявленням про певну свободу дій та рішень. Відтак з ог- ляду на порядок та орієнтацію і саме існування інституції Релігійний фонд, і його тяглість через добре налагоджене порозуміння на правах більш-менш рівноправ- них партнерів були якнайтіснішим чином пов’язані з розвитком держави. доценту Норберту Шпанненбергу під час Майстер-класу «Innsbrucker Workshop» 27–28 листопада 2014 р. Open Access © 2020 by BÖHLAU VERLAG GMBH & CO.KG, WIEN