Page - 367 - in Der griechisch-orientalische Religionsfonds der Bukowina 1783–1949 - Kontinuitäten und Brüche einer prägenden Institution des Josephinismus

Zusammenfassungen 367 розмежування між різними причетними до цього дискурсивного поля коронного краю, поза Церквою та Релігійним фондом, інституціями. З боку окремих політичних течій краю відбувалося цілеспрямоване змішу- вання соціальних та національних інтересів, внаслідок чого відбувалася посту- пова мобілізація сільських прошарків населення на користь сучасних масових партій. Релігійний фонд був змушений займати тут просто-таки гібридну по- зицію : з одного боку, поміщика та великого землевласника, з другого — розпо- рядника начебто історично легітимізованої національно-культурної спадщини румунів з величезним економічним потенціалом та, відповідно, вимогою вико- ристовувати його як політичний капітал, щоправда, лише для власної нації. Ді- йові особи і всередині Фонду, і поза ним, ледве чи могли триматися якоїсь єдиної зв’язної лінії аргументації, вони радше були змушені ситуативно достосовувати свої позиції — обставина, що не надто сприятливо позначилася на кадровій та інституційній вірогідності цієї установи в очах і так уже політично сприйнятли- вої громадськості. А відтак — із перспективи підсумкового розгляду — процеси інституційних перетворень та національні питання всередині Релігійного фонду віддзеркалюють не лише значну частину дискурсів, що визначали цей коронний край задовго перед 1914 роком ; вони й самі з різною інтенсивністю становили рушійні сили цих дискурсів. Утім, процеси інституційних перетворень Православного Релігійного фонду не містяться лише у щойно згадане національне питання коронного краю та його розвиток. У щільному взаємозв’язку перебували також регіональна (економічна) модернізація Буковини та Фонд. Загалом можна стверджувати, що Релігійний Фонд та його дедалі більші засоби та можливості у різний спосіб істотно спри- чинилися до покращання економічної структури коронного краю. Спектр цього впливу сягав від не зовсім добровільного перейняття підупалих шахт у Якобе- нах аж до поодиноких (та з перспективи нашого знання історії на перший погляд радше неочікуваних) випадків фінансової підтримки єврейських громад тощо. Цілком зрозумілий початковий скепсис Гакмана щодо шахт та самоочевидна згода єпископа Репти безкоштовно надати будівельні матеріали для маленької сільської синагоги окреслюють, натомість, іншу грань цих перемін, яка виходить далеко поза суто економічні межі, а радше наближені до аспекту розвитку свідомості краю, про який іще докладніше йтиметься. Згаданий взаємозв’язок чітко виявиться в політиці звільнення земельної влас- ності від реального обтяження в рамках аграрної реформи як наслідок 1848 року. З точки зору структури загальне економічне домінування Фонду сприяло такій реформі завдяки володінню велетенськими земельними угіддями (та пов’язаними з цим можливостями безпосереднього державного втручання аж до місцевого