Page - 368 - in Der griechisch-orientalische Religionsfonds der Bukowina 1783–1949 - Kontinuitäten und Brüche einer prägenden Institution des Josephinismus

368 Die Institution: Struktur & Werte рівня). Це підтверджує приклад сусіднього коронного краю Галичини і Володими- рії, де впровадження звільнення земельної власності десятиліттями відкладалося у зв’язку з надзвичайно подрібненими майновими правами та правами на воло- діння. Фонд як найважливіший землевласник Буковини надавав державі також і в соціальному відношенні змогу втілювати реформи супроти приватних землевлас- ників, які поза тим чинили неабиякий спротив, чи принаймні створювати через Фонд достатній тиск для змін. В конкретному випадку ця політика Відня, вико- ристовуючи Фонд як важіль, сприяла посиленню політичних громад, запрова- джених в Австрії з 1849 року, супроти поміщицьких угідь. До того ж, 1875 року Релігійний фонд Буковини для покращання внутрішньої структури організації отримав власну Дирекцію угідь, яка стала ще одним — поряд з державними уста- новами, єпископом та консисторією — органом прийняття рішень. Внаслідок піз- ніших поступових адаптацій вона перетворилася на стабільну та порівняно ефек- тивну адміністративну структуру, яка аж до 1914 року вирішальною мірою спри- яла помітному економічному розвитку самого Фонду та всього коронного краю. Ресурси, отримані через господарську діяльність Релігійного фонду, держава спромоглася вміло інвестувати в будівельні проекти. Вони пішли на користь пра- вославної Церкви, неабияк розвантажували і крайовий, і центральний бюджет. Будівництво кафедрального собору, митрополичої резиденції, Управління угідь Фонду та створення університету Франца Йозефа в Чернівцях — це лише найпо- казовіші приклади цієї господарчої та структурної політики через Фонд і самого Фонду. Саме на господарчому полі, більше ніж на політичному, виявилося тісне переплетення Релігійного фонду з освітнім ландшафтом коронного краю  – від на- родних шкіл до університету. Після 1918 року для економічної ситуації Королівства Румунського загалом спо- чатку було притаманне прагнення реформ, однак багато намірів навіть близько не могли бути здійснені в запланованих обсягах. Складний процес аграрних ре- форм розтягнувся аж до Другої світової війни. Буковини — як і, зрештою, всіх Neoacquisita королівства — ці заходи Вони торкнулися навіть більше, ніж за дав- нього цісарства. Це не останньою чергою можна пояснити структурно сприятли- вішою диспозицією Буковини  – скажімо, наявністю кадастрових та земельних книг, але власне теж і Релігійного фонду. Це особливо стосувалося угідь Фонду, меншою мірою угідь інших великих землевласників Буковини. Проте навіть тут вреш- ті-решт так і не вдалося досягти поставленої державою мети : перерозподілу землі. Подібно до того, як це було до 1918 року, держава — тепер уже в особі буха- рестського уряду — послуговувалася можливостями Фонду чинити економіч- ний вплив на регіон і  – а ось це вже було новим  – поза його межами. Цю ситуацію можна підтвердити і в інших контекстах, скажімо, на прикладі будівництва нового Open Access © 2020 by BÖHLAU VERLAG GMBH & CO.KG, WIEN