Page - 369 - in Der griechisch-orientalische Religionsfonds der Bukowina 1783–1949 - Kontinuitäten und Brüche einer prägenden Institution des Josephinismus

Zusammenfassungen 369 румунського палацу культури в Чернівцях. Прагнення до тяглості виявляється і в іншому відношенні. Всі державні спроби аграрної реформи  – чи до 1918 року, чи то пізніше — неминуче мусили рахуватися з реакцією землевласників (›manorial reaction‹), яка здебільшого суперечила реформістським намірам або принаймні на- магалася їх послабити чи пригальмувати.26 Інституція Релігійного фонду, яка, що- правда, й сама виступала землевласником, проте окрім того, через свою структуру, була сильно прив’язана до Відня (Бухареста), давала можливість державі (так само як і регіону) вирватися з цього гальмівного конфлікту інтересів. До того ж, з мето- дичної перспективи, саме на прикладі цієї інституції можна показати ті напруги, що виникли із зіткнення різних суспільних концепцій на Буковині. З початком війни 1939–1940 з боку держави здійснюються надзвичайно сильні регулятивні втручання в економіку, це ще погіршило і так уже надщерблену фінан- сову ситуацію Релігійного фонду. При цьому загальна екзистенційна криза позна- чилася на і без того вже понад десятиліття економічно нестабільному Фонді. Не усунуті своєчасно структурні вади та постійні політичні втручання у внутрішні справи інституції не залишилися без наслідків. До того ж, недвозначні державні інтервенції у таких питаннях, як ціноутворення на продукти та послуги Релігійного фонду, також зробили своє діло, прискоривши його економічне послаблення. В рамках національного питання ціннісна точка відліку після 1918 року пере- сунулася з Відня до Бухаресту. Із деяким запізненням ця ситуація перекинулася і на економічну сферу. Феномен «фантомних кордонів»27 можна у цьому відно- шенні чітко простежити на Буковині після 1918. В особистому конфлікті між Янку Флондором та Іоном Ністором — або ж, на церковному рівні, у намаганнях ми- трополита обстояти автономію Церкви супроти Бухареста — ці два розбіжні очі- кування призвели до послаблення Фонду та крайової Церкви. Обидві інституції були розчаровані прагненнями дедалі неповороткішої, заскорузлішої централіст- ської національної держави, яка стрімко відходила від основних демократичних настанов. Ні Церкві, ні Фонду не вдалося у міжвоєнний період уникнути повзучої політизації з усіма її економічними та соціальними наслідками. Від цього система- тично потерпала інституційна вірогідність, цей засадничий статичний чинник і для Фонду, і для Церкви. Виснажений політичною боротьбою, Фонд як інституція, до того ж, втратив свою гнучкість та здатності до співпраці (динамічний чинник). Через це він дедалі втрачав притаманний йому ще від часів заснування характер медіатора соціо-політичних колективних інтересів на Буковині.28 В роки королів- 26 cм. Giordano 2003, Vielfalt, 126. 27 Müller 2015, Geschichtsregionen ; тут на прикладі Трансільванії. 28 Моя щира подяка за ці дві вказівки на джерела пану професору Гаральду Геппнеру та пану